Сочевиця є однією з найдавніших рослин, які культивують люди. Її скам’янілі залишки було виявлено під час розкопок людських поселень ще за часів неоліту на території сучасної Швейцарії. Відомо, що сочевицю вирощували й уживали в їжу жителі Давнього Єгипту, Греції та Риму. Її цінували, крім того, як поживний харчовий продукт, ще як і лікарську рослину. Давньоримські лікарі стверджували, що систематичне вживання сочевиці позитивно впливає на роботу серця й сприяє оновленню клітин крові, а також робить людину спокійною та терплячою.
У природі існує кілька видів цієї рослини. Найпоширеніші – зелена, червона та коричнева.
Зокрема, коричнева сочевиця набагато швидше готується, набуваючи при цьому легкого горіхового аромату. Але слід стежити, щоб вона не переварилася, інакше вийде неапетитна на вигляд каша, хоча й непогана на смак. Її зазвичай застосовують для супів, запіканок, додають у салати.
Червона сочевиця носить назву єгипетської. Вона не покрита оболонкою, дуже швидко вариться та чудово годиться для приготування пюре й супів. Її повсюдно використовують в азіатській кухні.
Зелена сочевиця – це трохи недозрілий продукт. Уживається вона як вареною, так і сирою. Готується трохи довше за інші сорти й не розварюється. Використовують для салатів, м’ясних страв і в дієтичному харчуванні, зокрема для людей, хворих на виразкову хворобу, гастрит, гепатит, холецистит, пієлонефрит, атеросклероз, гіпертонію та ревматизм.
«Найчистіша» рослина
Незалежно від сорту сочевиця дуже корисна. У ній є чи не всі поживні речовини, потрібні для роботи нашого організму. Лише в 100 г продукту міститься майже 50 г вуглеводів, 24 г рослинного білка, який, до речі, набагато краще й швидше засвоює організм, ніж тваринний. До складу сочевиці входять такі мікроелементи, як йод, залізо, бор, марганець, цинк, кальцій, фосфор, кобальт, магній тощо. Багата ця рослина й на вітаміни, зокрема А, В1, РР (ніацин), В2, фолієву кислоту.
Крім того, вона містить велику кількість ізофлавонів – речовин, які допомагають у разі остеопорозу, клімактеричного синдрому й мають метаболічні та антиканцерогенні властивості, а також сприятливо впливають на стан шкіри, зокрема, підсушують її, та роботу серцево-судинної системи. До того ж сочевиця підвищує імунітет, сприяє кровотворенню й завдяки високому вмісту клітковини нормалізує роботу травної системи.
Сочевицю можна вважати «найчистішим» продуктом, адже вона абсолютно не вбирає шкідливі речовини з навколишнього середовища, тобто не нагромаджує жодних токсичних елементів, нітратів і радіонуклідів.
Деякі вчені стверджують, що вживання в їжу сочевиці та квасолі хоча б тричі на тиждень, зменшує ризик виникнення невеликих утворень на кишкових стінках – поліпів, які з часом можуть перетворитися на злоякісні.
Звернути на сочевицю особливу увагу варто й вагітним, адже введення її до раціону сприятливо впливатиме на розвиток дитини.
У разі каменів у сечовому міхурі та неврозів рекомендують уживати сочевичний відвар по 100 мл вранці, в обід та ввечері.
За отруєнь і закрепів народна медицина радить 2 ст. л. сочевиці залити 1,5 склянки води, варити 10-20 хв., остудити й перецідити. Приймати відвар по 1 ст. л. тричі на день перед їдою.
У разі дерматитів та опіків змішати борошно із сочевиці з маслом й змащувати уражені ділянки тіла.
Страви
Перевага сочевиці перед іншими бобовими в тому, що її не треба замочувати, а досить просто промити. З неї зазвичай готують супи, каші та пюре. Є й більш складні в приготуванні страви – биточки, тюфтельки, сочевиця з рисом, сочевиця з томатами та цибулею, сочевиця з беконом тощо.
Аби сочевиця зберегла якомога більше корисних речовин і не розварювалася, кладіть її вже в киплячу воду.
Залежно від сорту сочевиці потрібен різний час для її приготування: зелена та коричнева варяться від 30-40 хв., а для червоної достатньо 10-15 хв.
Сіль, оцет, томатну пасту й лимонний сік додавайте насамкінець приготування, адже у солоній чи підкисленій воді сочевиця вариться довше.
Готову сочевицю, наприклад, для салату, не залишайте у відварі – перекладіть у тарілку й накрийте кришкою.
Не виливайте сочевичний відвар. Використовуйте це джерело поживних речовин для приготування супів, соусів і підлив.
Комбінуйте сочевицю зі злаковими, зокрема з рисом чи кукурудзяною крупою.
Сочевиця чудово поєднується з чорним перцем, часником, цибулею та свіжою зеленню. Тому не шкодуйте приправ для цієї зернобобової культури.
Пророщена – корисна всім
Пророслі зерна сочевиці так само корисні, як і проросла пшениця. Відрізняються вони лише смаком. Крім того, паростки містять особливі речовини, які допомагають організму перетравити самі боби. Під час проростання в них також збільшується кількість вітамінів та антиоксидантів.
Введення пророщеної сочевиці до раціону дає змогу: поліпшити показники крові, підвищити імунітет, усунути авітаміноз і нестачу мікроелементів, зменшити кислотність внутрішніх середовищ, нормалізувати роботу травного тракту, запобігти віковій дегенерації тканин тощо.
Пророщені боби цієї культури дуже корисні дітям, літнім людям, матерям-годувальницям, вагітним, а також усім тим, хто піддається інтенсивним фізичним чи інтелектуальним навантаженням.
Для пророщування найкраще брати зелену сочевицю. Її слід спочатку промити й викласти в широку посудину з невеликими бортиками (одноденна доза становить 50-100 г бобів). Товщина шару має бути меншою за 2 см, зверху сочевицю потрібно накрити марлею, додати трохи води, щоб покрити зерна, й поставити піддон в темне та тепле місце. Слід стежити, щоб тканина була постійно вологою. Через 1-2 доби з’являються паростки завдовжки 1-3 мм. На такій стадії їх і потрібно вживати, промивши перед цим проточною водою. За смаком вони нагадують свіжий зелений горошок. Якщо пророщувати довше, то паростки набудуть гіркуватого смаку, до того ж у них зменшиться кількість корисних речовин.
Підготувала Ліля БАСОК